Проведено узагальнення і розвиток теорії багатофакторного (багатокритеріального) оцінювання та визначення відношення порядку на множині альтернатив, що є основною задачею проблеми формалізації процесів прийняття рішень.
В межах аддитивної теорії корисності синтезована універсальна модель багатофакторного оцінювання, визначені правила її адаптації до конкретних проблемних ситуацій та розроблені методи й алгоритми компараторної ідентифікації її числових параметрів (переваг особи, що приймає рішення) за прийнятим рішенням.
Запропоновані моделі прийняття рішень в стаціонарних та нестаціонарних системах. Розглянуті прикладні задачі розподілу ресурсів, експертного оцінювання техніко-економічних пропозицій, формування моделі спеціаліста.