В дисертації запропонована теорія нелінійного розповсюдження та випромінювання швидких електронів в умовах космічної плазми у відсутність (Сонце, пульсари, позагалактичні викиди) та при наявності зовнішних електричного (Сонце) та магнітного (Сонце, спалахуючі зірки, Юпітер) полей. Продемонстровано, що електрони розповсюджуються в плазмі у вигляді нелінійного об"єкту - пучково-плазмового утворення, що складається з електронів та плазмонів і що має властивості аналогічні властивостям солітонів. Випромінювання цих об"єктів за допомогою плазмового та електрон-циклотронного мазерного механізмів дозволяє зрозуміти тонку часову структуру, велику яскравісну температуру, час життя та інші властивості спорадичного радіовипромінювання різних космічних об"єктів (Сонце, Юпітер, пульсари). В запропонованій феноменологічній моделі сплесків Ш типу знаходять своє пояснення значення швидкості частотного дрейфу (около 0,3 с), яскравісна температура, форма сплесків. Плазмова теорія відбиття радіолокаційного сигналу від Сонця, яка базується на розсіянні сигналу на турбулентності, що генерується електронами, які є причиною сплесків Ш типу, дозволяє зрозуміти результати експериментів Джеймса.