У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення важливої науково-прикладної задачі, що виявляється в удосконаленні систем вторинної радіолокації України шляхом розробки методів підвищення завадостійкості систем вторинної радіолокації при дії внутрішньосистемних, а також навмисних корельованих і некорельованих завад. Зазначена задача вирішена синхронним за запитом та синхронним по відповіді методами, що дозволило підвищити завадостійкість систем вторинної радіолокації. Науково обґрунтовані і надані рекомендації щодо структури синхронної мережі систем вторинної радіолокації, в основу якої покладено єдине координатно-часове забезпечення всіх розосереджених об'єктів цих систем, а також розроблені вимоги до точності формування шкал часу розглянутої мережі.