Одержали подальший розвиток: метод керування динамічними об'єктами за допомогою їх статичних моделей та отримали оцінки виникаючих при цьому втрат, нейромережеві методи побудови традиційних нелінійних моделей Вінера та Гаммерштейна, що дозволяє покращити інтерпретованість моделей, адаптивні моделі нестаціонарних технологічних процесів (ТП) цукрового виробництва, які використовують рекурентні алгоритми з підвищеною швидкістю збіжності, що дозволяє скоротити час побудови математичних моделей об'єктів. Розроблені в дисертації моделі та методи дозволяють забезпечити нові проектні рішення щодо автоматизації процесів керування ТП цукрового виробництва.