В дисертаційній роботі вперше обгрунтовано метод класифікації типів
інтервальної невизначеності. В його основу покладена інформація щодо
характеру розподілу можливих значень усередині інтервалу;
запропоновано метод проведення обчислювальних експериментів для оцінки
можливості та адекватності трансформації до базового виду різних типів
інтервальної невизначеності. Отримали подальший розвиток спеціалізовані
моделі обчислення інтервальних значень функції корисності, що враховують імовірнісну невизначеність, нечіткі числа та інтервальні рівноможливі величини.
Результати тестового дослідження показали принципову можливість
трансформації до базового виду, за який прийняті рівноімовірнісні і рівноможливі
форми представлення інтервалів. Результати розрахунку підтвердили працездатність і практичну цінність запропонованих у дисертації методів та моделей.