В дисертації було побудовано математичну модель, в основі якої лежать класичний метод часткових областей (МЧО) та метод узагальнених матриць розсіяння. Досліджено дифракційні властивості серії нових пристроїв НВЧ-техніки: режекторних елементів у вигляді провідників зі ступінчастим зламом,
пропускаючого елементу у вигляді діафрагми зі ступінчастою щілиною та нового типу композитної діафрагми, яка забезпечує поворот площини поляризації набігаючої хвилі на 90°. В роботі було синтезовано два фільтри на базі запропонованих нових ежекторних та пропускаючих елементів. Встановлено основні способи керування добротністю та частотою виявлених резонансів. З метою обґрунтування фізичної природи резонансних явищ, що виникають при розсіянні електромагнітної хвилі на елементах, розв'язано задачу про знаходження спектру власних коливань комплексної частоти відповідних відкритих хвилевідних резонаторів.