В дисертації проводиться аналіз трансформації традиції кобзарів та лірників Слобожанщини, їх ролі в українській музичній культурі. На основі багатого фактологічного та архівного матеріалу здійснено системний аналіз функціонування слобідських кобзарських об'єднань. Застосовано ретроспективний аналіз становлення і розвитку національних традицій народного виховання та музичного виконавства. Особливу увагу приділено дослідженню структури, головним принципам і нормам морально-етичної кобзарсько-лірницької концепції. Аналіз особливостей виконавської техніки носіїв харківської школи дає підставу стверджувати, що збереження епічного фольклору є своєрідним засобом передачі досвіду та традицій.