В дисертації розробляється новий метод визначення стандарту чистого повітря в різних регіонах Землі на основі вивчення фрактальної природи генезису атмосферних аерозольних частинок. В рамках цієї постановки задачі розглядаються експериментальні дані Національної японської мережі станцій по контролю за повітрям за 1974-1996 рр. і незалежні експерименти, проведені одночасно в районах Люблячи (Словенія), Одеси (Україна) і Української антарктичної станції "Академік Вернадський", в яких методом фіксації атмосферних аерозолів на ядерних фільтрах і k_0-інструментального нейтронно-активаційного аналізу визначався концентраційний склад атмосферного повітря. Порівняльним аналізом експериментальних спектрів нормованих концентрацій елементів атмосферного аерозолю, виміряних в різних регіонах Землі, виявлено стійку лінійну ( в логарифмічному масштабі) кореляційну залежність, що вказує на степеневе зростання маси (об'єму) кожного з елементів атмосферного аерозолю та одночасно на причину цього зростання - фрактальну природу генезису атмосферних аерозольних частинок. На сонові теоретичних та експериментальних уявлень про фрактальну природу атмосферних аерозольних частинок розроблено метод визначення стандарту чистого повітря для даного регіону, суть якого полягає в тому, що хімічні елементи, які порушують кореляцію експериментальних спектрів нормованих концентрацій елементів атмосферного аерозолю даного і реперного (наприклад, Антарктида) регіонів, не є характерними для даного регіону. І, як наслідок, джерело таких неприродних для даного регіону хімічних елементів має антропогенну або іншу, але екзогенну природу (наприклад вулканічну).