В дисертаційній роботі вирішені задачі підвищення ефективності застосування синтезаторів частот непрямого типу в телекомунікаційних пристроях та системах, що виконують синхронізацію прийомопередавачів за частотою та синтез радіо- сигналів. Актуальність рішення подібних задач визначається як безсумнівною поширеністю саме цього способу синтезу частот, так і його універсальністю.
В роботі вирішена задача оптимізації синтезатора частот непрямого типу за критерієм мінімуму загального коефіцієнту підсилення контуру фазового автопід-
лаштування частоти (ФАПЧ) при наявності зовнішніх обмежень, що накладаються стандартами, за якими працює система, складовою частиною якої є цей синтеза- тор частот. Ці обмеження виражаються у вигляді обмежувальних шаблонів, що пред'являють вимоги до кривої перехідного процесу.
Досліджений вплив наявності, типів режимів та тривалості перехідного процесу на характеристики неідеального ЧМн-2 сигналу, що формується за допомогою синтезатора частот непрямого типу. Це спектральні характеристики та характе- ристики завадостійкості.
Крім того, в роботі запропоновані методи маніпульованих сигналів, одна або дві складових яких є радіоімпульсами з кутовою модуляцією складної форми. Отримання цих радіоімпульсів відбувається в результаті перехідного процесу за частотою у вихідному сигналі синтезатору частот непрямого типу у відповідь на стибкоподібну зміну одного з його параметрів, наприклад, коефіцієнта подільника
частоти зі змінним кофіцієнтом ділення . Досліджені та оптимізовані характерис-
тики завадостійкості цих ансамблів, а для оптимальних варіантів визначені показники їх спектральної ефективності. Для дослідження ансамблів запропоновані схеми формування відповідних маніпульованих сигналів.