Проводиться дослідження методологічних наслідків імовірнісної революції в науці, що виражаються у провідному статусі феноменів випадковості та засобів їх наукової репрезинтації. В дисертації розроблено концепцію стохастичності як інтердисциплінарності ідеї, здатної виправдовувати парадигмальні наміри нелінійних теорій. На основі історико-філософського та історико-наукового аналізу категорії випадковості надано оригінальне трактування взаємодії філософського і наукового детермінізмів та їх ролі у становленні провідних "засобів наукового опису". Запропоновано низку критичних підходів до традиційного тлумачення сімейства понять, семантично споріднених до "стохастичності". В результаті огляду "системних об'єктів" сучасної науки, заснованих на властивості стохастичності, окреслено філософсько-методологічні перспективи постнекласичної наукової раціональності.